Как можно заразиться бешенством от козы
За прошедшие 2 десятилетия значительно выросло число случаев обращений к инфекционистам с фобиями, связанными со страхом заражения бешенством. Нередко паника рисует в воображении самые невероятные способы. Однако есть четкие критерии, определяющие риски заболевания.
Бешенство – почему его все боятся
Всем известно, что бешенство – страшное заболевание, не поддающееся терапии, заразиться которым можно через укус больного животного. Чаще всего источником вируса служат лисы, реже покусанные ими собаки, кошки, ежи, летучие мыши, лошади, птицы и другие животные, в слюне которых находится возбудитель. От заболевания не существует лекарств, исход всегда летальный. Ежегодно в разных районах фиксируются случаи бешенства.
Как человек заражается бешенством:
- при укусе больным животным;
- при попадании слюны на слизистые или поврежденную кожу.
При этом нужно, чтобы рана была с повреждением кожных покровов до крови. Единственным способом защиты от заболевания является вакцинация. В случае даже минимального риска для ее проведения нужно обратиться в травмпункт как можно раньше.
Симптомы и признаки заражения
Типичная форма включает в себя стадию начальных проявлений с головными болями, тошнотой, рвотой, болью в месте укуса. Затем появляются агрессия, водобоязнь, судороги и спазмы. После этого больной гибнет от остановки сердца или дыхания.
Встречаются атипичные формы, протекающие без параличей и водобоязни, больные тихие и апатичные. У детей все стадии обычно проходят за 3–5 дней, т.е. время болезни укорачивается.
Когда и как нужно вакцинироваться от бешенства
Существует специальные правила, устанавливающие правила вакцинации. Прививки делают в следующих случаях:
- сдавливание при укусе открытых мест кожи, небольшие царапины или ссадины без кровотечений;
- один или несколько укусов, проникающих через кожу или царапины;
- облизывание поврежденной кожи;
- нанесении ран клювом птиц;
- повреждении кожных покровов когтями;
- загрязнение слизистых оболочек слюной.
Во всех случаях, кроме первого, вначале вводится специальный иммуноглобулин, затем начинают курс прививок.
Для вакцинации используются различные по названиям, но идентичные по составу вакцины, обычно это «КОКАВ». Схема используется стандартная, уколы делаются на 1, 3, 7, 14, 30 и 90 дни от обращения. Иногда могут вноситься изменения на усмотрения врача. В период вакцинации нельзя употреблять спиртосодержащие жидкости – они снижают иммунную защиту от бешенства, увеличивает вероятность появления аллергии, дает нагрузку на печень.
Больное животное гибнет за короткий срок – до 10 дней. Для человека этот период меняется в зависимости от локализации укуса – чем он ближе к голове, тем быстрее наступает летальный исход.
Если укусившее животное домашнее и не выглядит подозрительно, а его хозяин утверждает, что вакцинация была выполнена, то за ним устанавливается наблюдение на 10 дней. В случае его внезапной гибели начинают курс прививок, если с питомцем все хорошо, то вакцинация не требуется, потому что он здоров.
Если вакцинация начата, а животное живо по прошествие 10 дней, то курс прививок можно прервать.
По ВОЗ вакцинировать не нужно в случаях:
- прикосновения к животному или его кормлении;
- облизывании животным неповрежденной кожи;
- контакта неповрежденной кожи с выделениями больных бешенством животным или человеком.
Прививки не выполняются только в случае действительно подтвержденных фактов отсутствия повреждений на коже. Однако, профилактика чрезвычайно важна, поэтому нередко подобные контакты с подозрительным по бешенству животным расцениваются как угроза возможного заражения, и проводится вакцинация.
Мифы о бешенстве
Страшное заболевание обросло различными слухами и поверьями:
- Чем животное крупнее, тем выше опасность. Нет никакой разницы, кто укусит – волк или кот, суть в одном – вирус должен попасть в кровь.
- Все больные бешенством боятся воды. Это не так – такая боязнь развивается менее, чем в половине случаев.
- Можно заразиться, если слюна больного животного с ветром попадет на кожу. Нет, нельзя.
- Если слюна животного попадет на вещи, высохнет, то потом можно заразиться, взявшись на это место рукой. Нельзя, вирус гибнет при высыхании, но долго сохраняется в трупах при отрицательных температурах.
- Бешенством можно заболеть через пищу. Нет, вирус не передается при употреблении молока или термически обработанного мяса больных животных.
- Болезнь передается при укусах летучих мышей. Да, это так, но актуально лишь для мышей-вампиров, обитающих в Южной Африке.
Когда обращаться к врачу
Во всех сомнительных случаях нужно промыть рану, обработать ее перекисью и сразу обратиться в ближайший травмпункт. Хирург осмотрит раневую поверхность и решит, есть показания для вакцинации или нет. Рисковать нельзя – речь идет об угрозе жизни.
Данная статья проверена действующим квалифицированным врачом Виктория Дружикина и может считаться достоверным источником информации для пользователей сайта.
Оцените, насколько была полезна статья
Проголосовало 22 человека,
средняя оценка 4.5
Остались вопросы?
Задайте вопрос врачу и получите консультацию инфекциониста онлайн по волнующей Вас проблеме в бесплатном или платном режиме.
На нашем сайте СпросиВрача работают и ждут Ваших вопросов более 2000 опытных врачей, которые ежедневно помогают пользователям решить их проблемы со здоровьем. Будьте здоровы!
Источник
МИР ПЛЕМЕННЫХ КОЗ
Друзья, наш форум открыт! Эта площадка для Вас! Общайтесь, задавайте вопросы и находите ответы, обменивайтесь опытом, делайте украинское козоводство продуктивным и эффективным! Приглашаем всех неравнодушных к козоводству Украины, к сотрудничеству! Пусть информация, по возможности, станет открытой и доступной. Распространение материалов портала приветствуется с обязательным указанием ссылки на kozovodstvo.center
Ваша Алексеева Марина
Бешенство у коз!
Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:13
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:24
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:29
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:32
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:37
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:41
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:42
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:46
Симптомы бешенства у к о ш е к в основном такие же, как у собак. Преобладает буйная форма. В продромальной стадии болезни кошка временами выглядит настороженной, пугливой, стремится спрятаться в темных укромных местах. При попытках извлечь ее из убежища она может укусить и оцарапать хозяина, причем часто стремится вцепиться в лицо. Затрудняется глотание, заметно слюнотечение, дыхание становится хриплым. В стадии возбуждения кошка, как и собака, стремится убежать (но убегает недалеко), становится очень агрессивной, особенно по отношению к людям и собакам. Затем быстро прогрессирующий параличи глотки, конечностей, мышц туловища. Смерть наступает через 2 — 5 дней после появления признаков заболевания.
Для бешенства диких плотоядных наиболее характерны потеря страха перед людьми и агрессивность. Особенно агрессивны, волки и шакалы. Гидрофобии у диких хищников, как и у животных других видов, не бывает. В стадии возбуждения они в состояли переплывать довольно широкие реки. Заболевшие лисицы и енотовидные собаки среди дня могут появиться в населенном пункте и всту-лть в драку с собаками, не убегают и при приближении людей. 1исицы нередко проникают в скотные дворы и кошары, забегают — стада и отары на пастбищах, нападают на скот. Когда начинают -взвиваться парезы и параличи мышц, больные лисицы, как и енотовид-ые собаки, передвигаются вяло, медленно, часто ложатся. Но и в этот гриод они могут покусать собаку или неосторожного человека, огнавшегося за ними. Заболевшие куницы, барсуки тоже становятся _ рессивными, иногда нападают на людей.
У крупного рогатого скота преобладает паралитическая форма бешенства, при которой признаки возбуждения отсутствуют. Кивотные отстают от стада, прекращается жвачка, затрудняется ютание (это может стать поводом для обследования полости рта глотки), появляется слюнотечение, мычание становится слабым, хрип-1ым, походка шаткой. Часто отмечают атонию преджелудков, запор. тем развиваются параличи конечностей. При буйном бешенстве житное рвется с привязи, хрипло ревет, подняв вверх голову, роет огами землю, бросается на стены, ломает изгороди. Агрес-ивность особенно выражена по отношению к собакам и кошкам. >тмечают слюнотечение, потливость, частые позывы к мочеотделению дефекации, нередко — признаки полового возбуждения. Обессилев, ^ивотное лежит, совершая плавательные движения конечностями. 1 следовательно развиваются параличи мышц нижней челюсти, языка эзык свисает изо рта, непрерывно течет слюна), задних, а затем передних конечностей. На 3 —6-й день болезни наступает смерть.
У овец и коз при буйной форме бешенства также отмечают агрессивность, особенно по отношению к собакам. Животные скрежещут зубами, топают ногами, бодаются. Обычно появляются признаки полового возбуждения. Заметно слюнотечение. Быстро развиваются параличи. Уже со второго дня болезни отмечают шаткость зада, внезапные падения. На 3 —5-й день болезни животное погибает.
У лошадей первые признаки буйной формы болезни — пугливость, беспокойство, иногда — расчесывание места укуса. Отмечают частые позывы к мочеиспусканию, сильные тенезмы, возможны приступы колик. Приступы буйства характеризуются стремлением сорваться с привязи, убежать, агрессивностью; иногда появляются признаки полового возбуждения. Буйство сменяется депрессией, оглумоподобным состоянием. Затрудняется глотание, ржание становится хриплым, появляется слюнотечение. Отмечают спазматические сокращения лицевых мышц (особенно жевательных). На 2 —3-й день болезни становится заметной шаткость зада, а затем развиваются параличи мышц задних конечностей и всего тела. Смерть обычно наступает на 3 — 4-й день с момента появления первых признаков заболевания, но иногда — через сутки. При паралитической форме болезни, которая бывает нередко в случаях заражения лошадей от диких плотоядных, стадия возбуждения выпадает.
Бешенство свиней в большинстве случаев протекает в буйной форме. Быстро нарастает возбуждение. Свиньи мечутся в станке, хрипло хрюкают, разбрасывают подстилку, становятся агрессивными (иногда свиноматки набрасываются на собственных поросят), появляется сильное слюнотечение. Иногда отмечают рвоту, зуд в местах укусов Затем развиваются параличи. Общая продолжительность болезни —1—4, редко —6 —7 дней. При паралитическом бешенстве возбуждения не отмечают. Больные свиньи становятся вялыми, нарушается координация движений. Вскоре развиваются параличи.
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:47
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:48
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:49
МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРОДОВОЛЬСТВА
N 5 від 15.03.94 Зареєстровано в Міністерстві
м.Київ юстиції України
31 березня 1994 р.
за N 54/263
ЗАТВЕРДЖЕНО
Головним управлінням ветеринарної
медицини з Держветінспекцією
Мінсільгосппроду України, наказ
від 15 березня 1994 р. N 5
( z0053-94 )
Про заходи щодо боротьби зі сказом тварин
Сказ — особливо небезпечне вірусне захворювання всіх теплокровних тварин і людини. Характеризується гострим перебігом, ураженням нервової системи і закінчується летально.
Основним джерелом інфекції є хворі на сказ дикі тварини, в основному лисиці. Особливістю сказу природного типу є формування зон стійкого неблагополуччя. Такі зони розміщені, як правило, в місцевостях з підвищеною щільністю поселення лисиць.
Враховуючи природне поширення сказу тварин, заходи по боротьбі з ним здійснюються комплексно органами державної ветеринарної медицини, охорони здоров’я, житлово-комунального і лісового господарства, товариствами мисливців під керівництвом надзвичайних протиепізоотичних комісій та органів державної влади на місцях.
2. ЗАХОДИ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СКАЗУ
1.1. З метою своєчасного виявлення і недопущення захворювання тварин на сказ органи лісового господарства, охорони природи, мисливського господарства і заповідників зобов’язані:
— систематично обстежувати угіддя, де мешкають дикі тварини, і при виявленні їх трупів або вбитих з підозрілою поведінкою звірів (відсутність боязливості, неспровоковане нападання на людей чи тварин) негайно повідомляти працівників державної служби ветеринарної медицини надсилати матеріал у ветеринарну лабораторію для дослідження на сказ;
— проводити щорічно в листопаді-січні одночасно на великих територіях заходи щодо підтримання оптимальних розмірів популяції лисиць, у яких перед періодом їх розмноження (березень-квітень) щільність популяції не повинна перевищувати 0,5 — 1 голови на 1000 га угідь;
— проводити боротьбу з бродячими собаками та котами в мисливських угіддях, включаючи зелені зони навколо міст;
— не допускати до полювання не вакцинованих проти сказу собак, про що у мисливців повинні бути відповідні документи.
2.2. Власники тварин, керівники господарств незалежно від форм власності та спеціалісти ветеринарної медицини зобов’язані:
— дотримуватись діючих правил тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах України, затверджених Держжитлокомунгоспом, Міністерством сільського господарства і продовольства та Міністерством охорони здоров’я України 18 червня 1980 року;
— доставляти собак, а в необхідних випадках і котів в строки, встановлені органами державної влади, в установи ветеринарної медицини для клінічного огляду і профілактичного щеплення проти сказу. Всі собаки, а в зонах постійного неблагополуччя за рішенням органів державної ветеринарної медицини і коти, підлягають обов’язковому щепленню проти сказу, як правило, на протязі липня-вересня кожного року. Тварин, не щеплених проти сказу, вакцинують з профілактичною метою незалежно від пори року;
— для охорони тваринницьких ферм, гуртів, отар, табунів використовувати лише вакцинованих проти сказу собак, вживати заходів щодо недопущення диких хижаків в місця розташування свійських тварин;
— про кожний випадок укусу свійських тварин дикими хижаками, бродячими чи здичавілими собаками або котами, а також при підозрі на захворювання тварин сказом негайно повідомляти ветеринарного спеціаліста, який обслуговує господарство, населений пункт та негайно ізолювати таких тварин.
2.3. Собаки, коти та інші тварини, що покусали людей чи тварин, повинні бути негайно доставлені їх власниками (підприємством, установою, організацією та ін.) або особами, які займаються відловом бродячих собак та котів, в найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду та карантинування на протязі 10 днів.
В окремих випадках, при наявності загородженого двору або приміщення, з дозволу установи державної ветеринарної медицини тварина, що покусала людей або інших тварин, може бути залишена під розписку у власника при умові, що він зобов’язується утримувати її на прив’язі або в ізольованому приміщенні на протязі 10 днів і дозволяти спеціалісту ветеринарної медицини здійснювати нагляд за цією твариною.
Результати нагляду за карантинованими тваринами реєструють в спеціальному журналі і по телефону, а потім письмово про них повідомляють медичну установу, в яку звернулися потерпілі від покусу люди.
2.4. Продаж, купівля та вивезення собак, котів, а також диких тварин в інші міста, райони і області дозволяється лише з благополучної місцевості при наявності ветеринарної довідки з відміткою в ній про щеплення проти сказу (для собак і котів) не менше ніж за 30 днів до вивезення. Строк закінчення імунітету у щеплених тварин визначається в залежності від вакцини, що застосовувалась.
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:49
3. ЗАХОДИ ЩОДО ЛІКВІДАЦІЇ ВОГНИЩ ЗАХВОРЮВАННЯ
ТВАРИН НА СКАЗ
3.1. Діагноз на сказ встановлюють на підставі комплексу епізоотичних, клінічних, патологоанатомічних і лабораторних досліджень.
3.2. Для дослідження у лабораторію ветеринарної медицини фахівець направляє свіжий труп або голову від дрібних тварин, голову або свіжий консервований в 30-50 процентному розчині гліцерину головний мозок від великих тварин. Труп тварини повинен бути ретельно запакований в целофановий мішок, мозок — в банку з притертою скляною або гумовою пробкою, залитою парафіном, або в будь-який інший водонепроникливий контейнер.
3.3. Розтин трупу, виймання мозку та інші роботи з патологічним матеріалом проводять в стерильних умовах при суворому дотриманні таких заходів особистої профілактики: міцно фіксують голову тварини, руки захищають двома парами рукавичок — хірургічними і анатомічними, очі — окулярами, ніс і рот 6-ти шаровою марлевою пов’язкою.
3.4. Лабораторні дослідження матеріалу на сказ проводять першочергово. Про результати дослідження негайно повідомляють установу ветеринарної медицини або спеціаліста, який направив матеріал, а також головного лікаря ветеринарної медицини району (міста).
3.5. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району у місті про встановлене захворювання на сказ і вжиті заходи щодо його ліквідації терміново повідомляє обласне управління державної ветеринарної медицини, а також районну (міську) санепідстанцію або санепідемвідділення місцевої лікарні.
3.6. Головний лікар ветеринарної медицини району, міста, району у місті з участю представників санепідстанції, органів лісового господарства та інших відомств організовує проведення епізоотичного обстеження та розробляє план комплексних заходів щодо ліквідації сказу в неблагополучному пункті і представляє його для розгляду та затвердження районній (міській) державній адміністрації.
Населений пункт або його частина з прилеглими до нього угіддями, пасовище, лісовий чи польовий масив, урочище та ін., де виявлено захворювання на сказ, за поданням головного лікаря ветеринарної медицини району, міста, району у місті рішенням органу місцевого самоврядування, місцевих органів державної виконавчої влади оголошують неблагополучним щодо цього захворювання і вводять карантинні обмеження. В рішенні чітко визначаються межі неблагополучної на сказ території, а також загрозлива зона з урахуванням забрудника інфекції та місцевих умов.
Вогнищем сказу вважається не тільки місце виявлення джерела збудника інфекції (хворих на сказ тварин), але й навколишня територія, на яку можлива міграція диких тварин.
В неблагополучному пункті тварин щеплюють проти сказу, виявляють хворих та підозрілих на зараження сказом, умертвляють
хворих на сказ тварин, а також підозрілих на захворювання. Трупи тварин забитих, загиблих або підозрілих на захворювання спалюють
разом зі шкірою.
3.7. В неблагополучних пунктах забороняється проведення виставок, виводок собак, вивезення за його межі собак, котів і диких тварин.
В мисливських угіддях, оголошених неблагополучними, а також в загрозливій зоні, забороняється проведення промислового і ліцензійного відстрілу диких тварин, їх відлов і вивіз.
3.8. При виявленні захворювання на сказ серед диких тварин незалежно від строків полювання служба державної ветеринарної медицини разом з органами охорони природи, мисливського і лісового господарства вживають заходів щодо зниження чисельності лисиць та єнотовидних собак і проводять пероральну імунізацію диких м’ясоїдних звірів антирабічною вакциною з настановою по її застосуванню.
3.9. Для своєчасного виявлення та ізоляції хворих і підозрілих в захворюванні на сказ тварин встановлюється постійний ветеринарний нагляд за тваринами неблагополучної ферми, гурту, отари, табуну. Підозрілих на захворювання і покусаних тварин піддають ретельному ветеринарному огляду не менше 2-3 рази на добу.
3.10. Тварин, підозрілих на зараження сказом, щеплюють антирабічною вакциною та утримують під наглядом протягом 60 днів.
Хворих та підозрілих на захворювання сказом тварин лікувати або піддавати щепленням проти цієї хвороби забороняється. Свійських тварин і хутрових звірів, підозрілих на зараження сказом без клінічних ознак захворювання, дозволяється незалежно від строку щеплення їх проти сказу піддавати забою з використанням одержаних від них продуктів на загальних підставах.
3.11. Молоко від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу ферми, гурту, отари, табуна, незалежно від проведених щеплень проти сказу, може використовуватись в їжу людям або в корм тваринам після пастеризації при температурі 80-85’С протягом 30 хвилин або кип’ятіння протягом 5 хвилин.
3.12. Сировину тваринного походження, одержану від клінічно здорових тварин неблагополучної щодо сказу групи, вивозять із господарства в тарі із компактної тканини тільки на переробні підприємства або підприємства по їх заготівлі, зберіганню та переробці з відміткою у ветеринарному свідоцтві про те, що вони підлягають дезинфекції у відповідності з настановою по дезинфекції сировини тваринного походження.
3.13. Місця, де знаходились хворі тварини і підозрілі на захворювання сказом, предмети догляду за ними, одяг та інші речі, забруднені слиною та виділеннями від хворих тварин, підлягають дезинфекції у відповідності з Інструкцією щодо проведення ветеринарної дезинфекції об’єктів тваринництва, затвердженої Головним управлінням ветеринарії Держагропрому СРСР від 25 серпня 1988 року.
3.14. Разом з органами охорони здоров’я проводиться широка роз’яснювальна робота серед населення (бесіди, лекції, виступи в пресі, по радіо і телебаченню) про небезпечність сказу для людей і тварин та заходи щодо профілактики і боротьби з ним.
3.15. Карантинні обмеження по сказу скасовуються рішенням місцевої державної адміністрації району (міста) за поданням головного лікаря ветеринарної медицини району (міста) через 2 місяці з дня останнього випадку захворювання тварин на сказ при умові виконання всіх заходів, передбачених комплексним планом та діючою Інструкцією щодо профілактики та боротьби зі сказом тварин.
4. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ КАРАНТИНУ ТВАРИН
ТА ІНШИХ ВЕТЕРИНАРНО-САНІТАРНИХ ВИМОГ
4.1. Посадові та інші особи за порушення правил карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог щодо сказу тварин несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
З оригіналом вірно:
головний лікар ветеринарної
медицини П.Нікітін
Re: Бешенство у коз!
Сообщение olga79 » 08 янв 2016, 22:51
Опасна ли прививка от бешенства для человека? Какие могут быть осложнения?
Безусловно, опасна. Вакцина от бешенства, как и любая другая вакцина, может вызывать реакции:
местные реакции — кратковременный отек, краснота, отек, зуд, уплотнение в месте иньекции
общие реакции — умеренное повышение температуры, дрожь в конечностях, слабость, головокружение, головная боль, артралгия (боль в суставах), миалгия (боль в мышцах), гастроэнтерологические расстройства (боль в животе, рвота)
аллергические реакции немедленного типа (крапивница, отек Квинке) — бывают редко.
В целом, побочные эффекты бывают не более чем у 3% людей и крайне редко представляют серьезную опасность.
Для их устранения применяют антигистаминные (супрастин, тавегил и др.) и нестероидные противовоспалительные препараты (диклофенак, кетапрофен и др.).
Более серьезные угрозы связаны с введением другого препарата — гетерологического иммуноглобулина. Его применяют для быстрого усиления иммунитета к вирусу бешенства при особо опасных укусах (нанесенных дикими плотоядными животными, летучими мышами, при позднем обращении за помощью и др. — см. схему прививок).
Являясь чужеродным к человеческому организму белком (получают его из сыворотки крови лошадей), иммуноглобулин враждебно воспринимается нашей иммунной системой. Кроме местной аллергической реакции, этот иммунный конфликт может вызывать и осложнения:
сывороточная болезнь — бывает у 16-20% пациентов и проявляется симптомами, сходными с обычной аллергией, но иногда может принимать тяжелое течение
анафилактический шок — быстро развивающаяся и потенциально опасная для жизни разновидность аллергичесной реакции.
Вероятность развития анафилактического шока очень мала — 1-2 случая на 100000 введений иммуноглобулина (некоторые люди подвержены более высокому риску — см. факторы риска анафилактического шока). Тем не менее довольно высокая летальность при этом осложнении (0.65-2%) заставляет отноститься к нему со всей серьезностью.
Поэтому и вводят иммуноглобулин с особыми предосторожностями по довольно сложной схеме, включающей определение чуствительности к чужеродному белку.
Вводить иммуноглобулин можно только в кабинете, оборудованном всем необходимым для интенсивной терапии осложнений (подача кислорода, дыхательная аппаратура, набор необходимых препаратов и др.).
Значительно безопаснее гомологический (человеческий) иммуноглобулин, к тому же он вдвое эффективнее.
источник
Источник